1986 року в Києві було незаконно знищено найбільший витвір мистецтва Європи – Стіну Пам'яті, а разом з ним з історії мистецтва викреслено імена двох її авторів – Ади Рибачук та Володимира Мельниченка.

Ця історія вже багато років зберігається в найсуворішому секреті й відома лише вузькому колу творчої еліти. Усі спроби авторів домогтися справедливості та бути почутими призводять лише до ще більшого опору їм з боку влади. Їхні імена поступово викреслюються під усіма великими роботами, зі списків українських художників, а на довершення всього 2004 року їхню майстерню незаконно списали та намагалися відібрати. Ця подія накладає остаточний відбиток на здоров'я Ади, і зі словами «Я більше не можу перебувати в цій круговій брехні, можливо, ти один зможеш зробити те, що нам обом не вдалося» Ада помирає.

Протягом 7 років знімальна група спостерігає за тим, як розвивається ця історія, за мужністю Володимира, який, попри похилий вік та інші труднощі, продовжує свою боротьбу в ім'я Ади та їхньої спільної творчості, за тим, як він у результаті за участю нового покоління досягає колосальних результатів.

За мотивами твору Гомера.

Медсестра силоміць утримує в комі пацієнта, але одного дня його навідує дружина з сином.

Фільм входить до альманаху короткометражних фільмів Міфи. Сучасні адаптації ►.