Головний герой – ветеран війни, який намагається пристосуватися до мирного життя після участі в запеклих боях. Йому важко знайти своє місце навіть у власному будинку. Після бійки в пабі його ув’язнюють на військовому об’єкті, а потім відправляють додому, де спогади, фізичні та емоційні травми, звуки війни переслідують його. 

Мирний дім здається йому чужим, а люди, які не бачили війни, викликають нерозуміння та відчуження. Герой намагається адаптуватися, працюючи над сценарієм військового відеоролика, але навіть ця робота не приносить розради. Друзі та знайомі лише загострюють його внутрішній конфлікт, уявляючи війну як щось далеке.

Перший в історії кінематографу соло-фільм, повністю створений однією людиною. Вінсент Меттель виконав вісім ролей, а також працював на майданчику іще на 19 посадах.

Успішний молодий кіноактор на порозі світової слави. Справа за малим – пройти кастинг у голлівудського режисера, відомого своїми дивацтвами. Які таланти проявити і про що промовчати? Як краще подати себе якщо у своєму тілі ти не один, а тебе, ну, як мінімум, ще цілих семеро? Унікальний ланцюг подій і пригод у житті людини з вісьмома особистостями зі щасливим кінцем! Чи не дуже щасливим... чи не для всіх вісьмох. «Головне, щоб ніхто не втрутився! Ці інші... ці семеро... що якщо вони з'являться в самий невідповідний момент? Та ні, не наважаться. А до речі кімната здається знайомою. Я тут вже бував? Щось не пригадаю... Диявол, з ранку не можу позбутися почуття, що хтось хоче мене вбити».

Студенти привозять українське кіно в закинутий кінотеатр «Україна», що стоїть в маленькому провінційному містечку. Молоді кінематографісти власними силами повертають кінотеатр до життя і привертають увагу громади до кіно, намагаючись зрозуміти, що буде, якщо українське кіно відродиться.

Фільм входить до альманаху короткометражних фільмів Роздоріжжя.

Остарбайтери – німецький термін для означення осіб, які були вивезені гітлерівцями з східних окупованих територій, переважно з Рейхскомісаріату Україна, протягом Другої світової війни на примусові роботи до Німеччини.

Вивезення робітників до Рейху не було передбачено фашистськими окупаційними планами. Однак, коли стало зрозумілим, що швидкої перемоги на Східному фронті не буде досягнуто, в листопаді 1941 розпочалася насильна депортація робітників до Німеччини. За 1941-44 загальна кількість остарбайтерів становила 2,8 млн.чол., у тому числі 2,2 млн. українців. Більшість остарбайтерів працювали на приватних підприємствах.

Продуктивність остарбайтерів була досить високою і становила серед чоловіків 60-80 % у порівнянні з продуктивністю німецьких робітників, а серед жінок – 90-100 %. У Німеччині остарбайтери жили в спеціальних таборах під суворим наглядом адміністративно-поліцейських спецслужб. Заробітна плата становила 30 % платні німецького робітника, з чого більша частина йшла на оплату харчування і житла. За спробу втечі остарбайтери каралися смертю або ув’язненням у концтаборі.

Остарбайтери носили обов’язкову дискримінаційну відзнаку «Ост.». У червні 1944 їх було замінено на національні відзнаки – для українців – тризуб. Більшість остарбайтерів після закінчення війни була насильно репатрійована в СРСР, де майже всіх звинувачено у «зраді батьківщини» і репресовано.

Фільм 78 з кіноциклу Невідома Україна. Нариси нашої історії.

Розвиток півдня України у 1861-1914рр. Його значення для промисловості Російської імперії. Створення акціонерних товариств, будівництво залізниць, копалень, заводів, портів. Відкриття Миколаївського адміралтейства.