В Єрусалимі на Почесній стіні Праведників вписано ім'я Матері Йосифи (в миру Олени Вітер, 1904-1988) – ігумені монастиря Студиток. Вона була однією із наймолодших настоятельок свого часу. Митрополит Андрей Шептицький розгледів у дівчині великі таланти й довірив їй новостворений жіночий монастир. Саме Йосифа Вітер була організатором багатьох бібліотек, дитячих садків і сиротинців, медичних та господарських курсів, хорів, драматичних гуртків.

У червні 1940 року її забрав НКВС Матір Йосифу звинувачували у зв'язках з ОУН. З того моменту вона пережила 47 допитів, що супроводжувалися побоями. Лише початок Другої світової війни врятував Йосифу Вітер від розстрілу, й вона знову поринула у працю на релігійній та національній ниві. Ігуменя продовжила доброчинну діяльність, катехизацію дітей у підпільній церкві, опіку над сестрами... До останніх днів свого страдницького життя вона служила людям і Богу.

Колись «Хімпром» входив до числа найбільших виробників добрив у Радянському Союзі. Хімічний завод збанкрутував, залишивши після себе токсичну спадщину. Відвал фосфогіпсу, відомий місцевим жителям як «Біла гора», стоїть мовчазним охоронцем прихованого промислового минулого, водночас надаючи притулок новій екосистемі, де процвітає міська дика природа.

«Білі скелі Вінниці» розкривають приховані історії виробництва агрохімікатів і несподівані природні явища, що виникають у постіндустріальних ландшафтах.

Екранізація розділу «Ріка, яка пливе проти власної течії» з роману Сергія Жадана «Депешмод».

Троє друзів мусять терміново знайти четвертого, який зник у невідомому напрямку, і повідомити його про самогубство вітчима. В одній із квартир вони знаходять знайомого на прізвисько «Какао», який їм повідомляє про місце перебування зниклого Саші Карбюратора. У цій самій квартирі під впливом легких наркотиків Вася Комуніст і ще один персонаж фільму на прізвище Жадан слухають вечірню передачу про британський гурт «Депеш Мод».