В Єрусалимі на Почесній стіні Праведників вписано ім'я Матері Йосифи (в миру Олени Вітер, 1904-1988) – ігумені монастиря Студиток. Вона була однією із наймолодших настоятельок свого часу. Митрополит Андрей Шептицький розгледів у дівчині великі таланти й довірив їй новостворений жіночий монастир. Саме Йосифа Вітер була організатором багатьох бібліотек, дитячих садків і сиротинців, медичних та господарських курсів, хорів, драматичних гуртків.

У червні 1940 року її забрав НКВС Матір Йосифу звинувачували у зв'язках з ОУН. З того моменту вона пережила 47 допитів, що супроводжувалися побоями. Лише початок Другої світової війни врятував Йосифу Вітер від розстрілу, й вона знову поринула у працю на релігійній та національній ниві. Ігуменя продовжила доброчинну діяльність, катехизацію дітей у підпільній церкві, опіку над сестрами... До останніх днів свого страдницького життя вона служила людям і Богу.

Екранізація розділу «Ріка, яка пливе проти власної течії» з роману Сергія Жадана «Депешмод».

Троє друзів мусять терміново знайти четвертого, який зник у невідомому напрямку, і повідомити його про самогубство вітчима. В одній із квартир вони знаходять знайомого на прізвисько «Какао», який їм повідомляє про місце перебування зниклого Саші Карбюратора. У цій самій квартирі під впливом легких наркотиків Вася Комуніст і ще один персонаж фільму на прізвище Жадан слухають вечірню передачу про британський гурт «Депеш Мод». 

Про один із найбільш професійних та засекречених підрозділів Організації українських націоналістів. СБ залишила про себе мало інформації, зате багато чуток та пліток, стараннями простих людей та ворогів перетворених на жахливі та таємничі історії. Багато документів, які свідчили про її діяльність, зникли в спецархівах, інші були знищені співробітниками СБ в останні хвилини свого життя. Ще донедавна дисертації на цю тему були засекречені. Проте інтерес до неї – безсумнівний.

У фільмі представлені унікальні інтерв'ю колишнього співробітника СБ, зв'язкової УПА, та особистого охоронця Романа Шухевича.

Фільм 75 з кіноциклу Невідома Україна. Нариси нашої історії.

Розвиток сільського господарства після 1861 року. Модернізація господарських економій, впровадження індустрії до аграрної справи, будівництво залізниці, вкладання капіталу в сільськогосподарські банки, торгівля з Європою. «Цукрова революція». Ханенки, Харитоненки, Браницькі, Терещенки.

Якими ми були в дитинстві? Чому, маленькими, ми частіше відчуваємо радість і щастя? Чому, подорослішавши, ми іноді втрачаємо цю здатність і перетворюємося в залежних людей, які живуть простими інстинктами? Чому ми цього не пам'ятаємо?

Головний герой нашої історії – Двірник. Він живе і працює у великому сталінському будинку в центрі міста. Він – алкоголік. Працює погано.

Одного разу Двірникові наснився сон. Бухта, оточена скелями на узбережжі Атлантичного океану, Канарські острови. На березі маленький ресторан. Захід сонця. У ресторані на відкритій терасі сидять відвідувачі. Матроси, літні джентльмени, туристи з дітьми, місцеві жителі, засмаглі дівчата. До краю обриву виходить людина, його силует добре видно з ресторану. Це згорблений старий. Він робить крок і падає вниз. На терасі бачать самогубство, але ніхто не реагує.

У будинку живуть зовсім різні люди. Зима. Опалювальний сезон розпочався, але в цьому будинку батареї холодні. Мешканцям приходять квитанції на оплату і вони влаштовують збори, щоб вирішити це питання. Заразом вирішують написати скаргу до ЖЕКу на двірника, всім набридло сміття, розкидане по двору.

Двірник не хоче втратити свою кімнату в підвалі, виділену йому ЖЕКом, тому починає прибирати у дворі.

Під снігом біля смітника він знаходить слайд, на якому зображений кадр з його сну, пейзаж затоки з рестораном на березі і маленькою фігурою на скелі.

Двірника вражає ця знахідка. Він намагається зрозуміти, звідки взявся цей слайд і що взагалі все це означає? В процесі пошуку відповідей він починає згадувати своє дитинство. Час, коли він був маленьким хлопчиком. Улюбленим і потрібним.

Паралельно з лінією головного героя глядач знайомиться з мешканцями будинку. У кожного з них своє життя і своя маленька історія.

Приїжджі студентки, які звинувачують людину в педофілії через те, що їм просто нудно. Багатодітна православна сім'я Діми і Свєти. Сєва, що живе у цивільному шлюбі з Оленою і її матір'ю, яку обидва ненавидять. Руда Софія, мати-одиначка, у вічних пошуках чоловіка...

День народження Івана, голови будинку, на якому проводять принизливий соціальний експеримент над помічником Двірника, Миколою. Шкідлива самотня стара, яка завела у себе вдома таємничу істоту.

Квартира, в якій живуть і працюють повії – сукуби.

Двірник відчуває, що йому чогось не вистачає, він втратив сенс життя. Він йде гуляти по місцях зі своїх дитячих спогадів. Він хоче згадати ті ж самі емоції, які він переживав у дитинстві.

Він знову бачить той самий сон. Але на цей раз замість силуету старого на скелі стоїть Двірник, а в кафе сидять його сусіди по будинку. Він махає їм рукою, але вони не помічають його, як і не помічали раніше.

Повернувшись, Двірник дивиться на жильців будинку, які гуляють у дворі, але ніхто не звертає на нього ніякої уваги.

Життя триває, як ніби нічого і не було...