Сюжет кінолітопису зі свідченнями людей, які щось пам’ятають про голод в Україні 1933 року.

Голодомор — це масовий штучний голод, що був організований на території Української РСР у 1932–1933 роках керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР. Найбільше постраждала Україна, де від голоду загинули мільйони людей. Цей голод визнаний геноцидом українського народу. За оцінками демографів, загальна кількість жертв Голодомору становить 3–7 мільйонів осіб в Українській СРР. За оцінками Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи НАН України демографічні втрати України внаслідок Голодомору в 1932–1933 роках становлять близько 4,5 млн осіб, у тому числі 3,9 млн — втрати, пов'язані з надсмертністю, а ще 600 тисяч — із дефіцитом народження.

У Рівному зникає 21-річна дівчина, і лише через місяць мама дізнається страшну таємницю її зникнення. Ця кримінальна драма могла б ніколи не статися, адже система має захищати громадян, які звертаються по допомогу.

В іншому куточку країни — у місті Дніпрі — 30-річна жінка опиняється перед вибором: довіритись системі, яка ігнорує скарги, чи захистити свою сім’ю самій. Коли вона звертається до поліції, чує: «Немає злочину — немає покарання».

Домашнє насильство, гендерно зумовлене насильство — ці терміни з'являються в українському законодавстві, утім, наших героїнь це не рятує.

Документальний фільм-розслідування «Зупини мене, якщо зможеш» — це історії про домашнє насильство, які, переплітаючись, показують байдужість правоохоронної системи і те, як дрібні помилки тих, хто має захищати, призводять до великих трагедій.

Україна, наші дні. Пізньої осені 42-річного Марата викуповує з полону Олександрович, впливова людина з його минулого, наставник спортклубу. Так Марат повертається у рідне містечко, де не був багато років. І втрачає свободу.

Марат самотній, замкнутий, зосереджений. Знімає кімнату, працює в школі сторожем і кочегаром.

Одного разу на зупинці, чітким характерним жестом, Марата зупиняє незнайомець: Олександрович пропонує Марату справу, яка не буде важкою для нього, командира розвідроти... Марат змушений погодитися – і просить, щоб оплату передали батькам.

Вокзал, електричка – у вагоні Марат зустрічає свою давню шкільну любов Марту. Колись давно він поїхав до великого міста, вона чекала, але він так і не покликав за собою. За кілька годин нічного переїзду Марат вигадує собі сім'ю, будинок і тихе щасливе життя. А прощаючись на пероні, диктує Марті телефонний номер, що не існує.

Околиця міста, площа, – там запланований передвиборчий мітинг і концерт. Марат оглядає поліційне оточення, огорожі та людей в цивільному. Його проводять у квартиру сусіднього будинку, де накритий стіл на кухні. Під кімнатою – льох, за ним підвал, коридор – і вузька полиця біля віконця. На полиці приготовано ​​снайперську гвинтівку.

Мітинг починається.

Тримаючи палець на гачку, Марат вирішує промахнутися...

Історія добровольця, ветерана російсько-української війни, актора та режисера з Дніпра Ігоря Кирильчатенка на псевдо «Артист». 

Після поранення й депресії чоловік знайшов сили повернутися до життя через творчість і заснував незалежний патріотичний театр «Арт-фронт» – простір зцілення, відновлення та пошуку сенсів для ветеранів.

У центрі стрічки – створення вистави «Гучна тиша війни», присвяченої воїнам, які втратили слух під час бойових дій. Це інклюзивна вистава-катарсис, що поєднує театр, поезію, пантоміму, сучасні технології та відеопроєкції. Вона занурює глядача у світ людини, яка пережила контузію, її розмови зі Смертю і Життям, змушує побачити, що війна не закінчується там, де стихають вибухи.