Розповідь про народження, історію становлення та розвиток Національної збірної України з футболу у період з 1992-го по 2022-й роки.

У фільмі беруть участь Андрій Шевченко, Олександр Шовковський, Олег Блохин, Йожеф Сабо, Леонід Буряк, Юрій Калитвинцев, Владислав Ващук, Олексій Михайличенко, Руслан Ротань, Андрій П'ятов, Тарас Степаненко, Андрій Воробей, Артем Мілевський, Дмитро Михайленко, В'ячеслав Шевчук, Олександр Зінченко, Роман Яремчук.

У 1941 році мешканку с. Паришків, Київської області Марію Гаркавенко вивозять на примусові роботи до Німеччини. Вона поповнює ряди так званих остарбайтерів і сльозами та потом розписується на ганебній сторінці історії людства, яка увійде в підручники під назвою «Сучасне рабство».

У 1943 році Марія відправляє додому три листи, але жодного з них родина не отримує. Тільки на початку 2010-х випадково стає відомо, куди поділись вісточки Марії.

Після звільнення Києва радянськими військами 57 тисяч листів українських остарбайтерів з Київського поштамту наказано не доставляти адресатам. Десятки тисяч українських родин залишаються без вістей від своїх рідних.

Всі невручені листи дивом зберігаються у фондах Державного архіву Київської області. Ними цікавиться група істориків та волонтерів на чолі з Віталієм Гедзем, директором Макарівського краєзнавчого музею. Так виникає проєкт «НепрOstі листи».

З власної ініціативи та за власний кошт активісти оцифровують старі листи, виготовляють їх точні фотокопії, проводять роботу із розшуку родичів авторів та організовують у селах Київської області спеціальні заходи-вручення листів остарбайтерів. За два роки проведено понад 50 зустрічей, вручено 700 копій листів.

Серед інших, до рук волонтерів потрапляють листи Марії Гаркавенко. Жінка ділиться із родиною тяготами життя у неволі: «Посилочку получила за яку дуже дякую що не забуваєте мене і два зубки часнику то розділила по кусочку та так смачно з’їли за півтора року первий раз».

Листи українських примусових працівників на Батьківщину пронизані сумом за рідними та болем безнадії. Автори не знають, чи повернуться колись додому. Вони також не знають, що більшість із них після повернення вкинуть у концтабори, а решта довгі роки житимуть із тавром колаборантів.

«Коли я вже побачуся з вами мої рідні, чи може вже не прийдеться. Як я вже скучила за вами усіма то не можу і описати і розказати. Часто усіх споминаю.», – пише батькові Марія Гаркавенко.

У 2020 році Марії Гаркавенко виповнилося 100 років. На ювілей зібралася велика дружня родина. А команда проєкту «НепрOstі листи» замість подарунка вручила жінці три її листи, які йшли до Паришків 77 років.

Дрібні несподіванки чи несподівані дрібниці трапляються в повсякденні кожної людини. Звертати  увагу на них – зайвий  клопіт, а часом  порятунок… Стихійна автостоянка на київському газоні. Зовнішньо холодний, беземоційний власник дорогого авта, несподівано для самого себе, змінює автоматичний плин свого життя…

Фільм входить до альманаху короткометражних фільмів Двері.

За мотивами оповідання Степана Васильченка «Московський ґедзь».

Драматична та, водночас, зворушлива історія кохання українського хлопця та зросійщеної дівчини, що відбувається у середині 60-х років ХХ століття, у добу «хрущовської відлиги».

Фільм входить до альманаху короткометражних фільмів Молоде українське кіно. Альманах №4.