Сюжетна лінія фільму  розгортається паралельно в декількох часах і охоплює століття європейської історії, в якому трапляється трагічна доля родини Хоманнів. Історія починається в Гамбурзі – в 1967 році. Самотній старий Густав Хоманн живе у квартирі на околиці міста. Відчувши наближення смерті, він пише лист племінникові. У цьому листі Густав просить знайти свою сестру Магду та її дітей. У 20-х роках, після Першої світової війни, молода Магда закохалася в полоненого українця з російської армії і завагітніла. Сім'я Хоманнів не могла прийняти цей зв’язок. Така любов здавалася особливо недоречною на тлі смерті найстаршого сина родини – Фредеріка, який загинув від кулі російського солдата. Коли вирішувалася доля Магди, її улюблений брат Густав не захистив сестру. Тим самим, він засудив дівчину на заслання та багаторічні страждання в Радянській Україні, куди вона поїхала зі своїм чоловіком.

Прочитавши лист, Петер Хоманн вирішує з’ясувати долю Магди і знайти її нащадків – це його справа честі. Однак на шляху до своєї мети він має непереборний бар'єр – Берлінську стіну. Саме возз’єднання – головна ідея фільму. Ця історія доводить, що сімейні зв’язки та пам’ять поколінь міцніші за війну та смерть.

Сюжет кінолітопису зі свідченнями людей, які щось пам’ятають про голод в Україні 1933 року.

Голодомор — це масовий штучний голод, що був організований на території Української РСР у 1932–1933 роках керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР. Найбільше постраждала Україна, де від голоду загинули мільйони людей. Цей голод визнаний геноцидом українського народу. За оцінками демографів, загальна кількість жертв Голодомору становить 3–7 мільйонів осіб в Українській СРР. За оцінками Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. Птухи НАН України демографічні втрати України внаслідок Голодомору в 1932–1933 роках становлять близько 4,5 млн осіб, у тому числі 3,9 млн — втрати, пов'язані з надсмертністю, а ще 600 тисяч — із дефіцитом народження.