Знеболювальне

16 хвилин - Україна - 2014

Статус Завершений

Рейтинг

Кінокритиків: 8, Глядачів: 0
Немає трейлера

Формат Фільм

Категорія Короткометражний ігровий

Жанр Драма

Виробник ВіателТО «Вільні»

Режисери Валерія Сочивець

Сценаристи Валерія Сочивець

Оператори-постановники Олексій Тригуб

Звукорежисери Ярослав Некряч

Актори 1-го плану Дмитро ЛінартовичДаша Плахтій

Рік створення 2014

Країна Україна

Мова Українська

Прокат в Україні з 02 квітня 2015

Сюжет картини побудований на історії лікаря, який змушений їхати разом зі своєю пацієнткою в гори. Ця подорож назавжди залишиться у його пам’яті.

Фільм входить до альманахів короткометражних фільмів Молоде українське кіно. Альманах №3 та Роздоріжжя.

Більше
Кадри з фільму
Рецензія

Вечір кіно однієї режисерки: Валерія Сочивець Вкотре організація «Сучасне українське кіно» (СУК) проводить «вечори одного режисера». З такої фрази розпочинається огляд кожної події в сфері кіно. Та вечір 10.10.2019 викликав бажання подумати додатковий час, нічого не казати, аби ще трохи побути у стані роздумів і «мовчазної сталості». Бо коли під час перегляду глядач повністю у процесі історії героїв – це величезний показник. Вечір було присвячено двом короткометражним фільмам Валерії Сочивець, один з яких – «Знеболювальне». Мінімалістичність постановки поруч із трагізмом невидимого – так можна охарактеризувати фільм на декілька хвилин. Здавалося би, все звично: молоді люди, похід у гори. Та не все так просто: дівчина є важкохворою, страждає від сильних нападів, а їде з нею…її лікар. Вибір теми Валерія Сочивець пояснює просто захопленням подорожами, притчею про похід у гори. Та власне я тут побачила більш глибокі підтексти: паліативна хвороба, як символ земного тяжіння, та гори, як сходження до небес, які є і свободою, і трагічним відривом від життя. Тут також прочитується одвічне питання життя на повну до останнього, а не у інерції відчаю. Це мимоволі стало актуальним зараз, коли триває жовтень, присвячений питанням паліативної допомоги. Йдучи із рюкзаками по горах, дівчина періодично падає від нападів, задихається, лікар дає їй знеболювальне, вони йдуть далі. Все як у звичному житті: зупинився – подолав – пішов. Поки рухаєшся, живеш. Фінальне зникнення дівчини і білий кінь біля води – нагадування про свободу, відрив від земного. Одночасно і прорив, і трагізм. Власне мені трохи не вистачило музичного ряду, та режисер пояснила, що це було спеціально зроблено за власним бажанням – не сприймати музику просто як фон. Загалом же можна привітати авторку творів із успіхом, побажати подальших успіхів та ще більшого впливу на розвиток «Сучасного Українського кіно».

Увійдіть для того, щоб залишити рецензію або коментар