Памфір

102 хвилин - Україна, Польща, Франція - 2022

Статус Завершений

Рейтинг

Кінокритиків: 9, Глядачів: 10

Формат Фільм

Категорія Повнометражний ігровий

Жанр Драма

Виробник БОЗОНФІЛМ Les Films D'IciMADANTSQuijote Films

Дистриб’ютор Film.ua Distribution

Режисери-постановники Дмитро Сухолиткий-Собчук

Сценаристи Дмитро Сухолиткий-Собчук

Оператори-постановники Микита Кузьменко

Художники-постановники Іван Михайлов

Композитори Летиція Пансанель-Ґаррік

Звукорежисери Сергій СтепанськийМетью Деньо

Режисери монтажу Нікодем Хабйор

Художники з костюмів Марія Квітка

Художники із гриму Марія Пілунська

Режисери Денис Воронцов

Кастинг директори Ольга Любарова

Продюсери Олександра КостінаЕвгенія ЯцутаЛора БріанКлаудія Шмея-РостворовскаБогна ШевчикЖанкарло Насі

Виконавчі продюсери Карина Костина

Актори 1-го плану Олександр ЯцентюкСтаніслав ПотякСоломія КириловаОлена ХохлаткінаМирослав МаковійчукІван ШаранОлександр Ярема

Актори 2-го плану Андрій КирильчукІгор ДанчукПетро ЧичукВіталій БоюкОлександр БоюкКатя ТисякВіктор БарановськийГалина СвятаГеоргій ПоволоцькийОлексій ЛейбюкВолодимир ЛутіковВіталій КовальЗіновій СимчичІгор Дем'янюкРимма ЗюбінаПавло НаконечнийОлексій Мельник (II)Віктор ПивоваровМикола ГоменюкОлена СеменковаЕлла ГнатчукАндрій МатешкоЄвген ТоровчикАндрій Стовп'юкСвятослав ДанилюкВасиль РогівОлег ГамалРостислав КоржукМихайло БойчукСтаніслав ФесюкІгор БойчукВладислав Юсип'юкВладислав ЗеленчукМихайло ГросуВасиль Барбуца

Супервайзери візуальних ефектів Денис Рева

Рік створення 2022

Країна УкраїнаПольщаФранція

Мова Українська

Світова прем’єра 21 травня 2022

Прем’єра в Україні 25 жовтня 2022

Прокат в Україні з 23 березня 2023

Бюджет ₴ 3 979 200

Бокс офіс Україна (за весь період) ₴ 11 649 879

Глядачі в кінотеатрах 79045

Нагороди

Події фільму розгортаються в Західній Україні напередодні традиційного карнавалу Маланка. Памфір повертається додому після тривалої відсутності, щоб возз’єднатися з родиною. Безумовна любов сім’ї Памфіра має побічну дію і змушує його звернути на ризикований шлях з незворотними наслідками.

Кадри з фільму
Рецензія
"Памфір" Дмитра Сухолиткого-Собчука на премії кінокритиків Кіноколо у 2022 році здійняв фурор, як "Все, завжди і водночас" на Оскарі, зібравши купу нагород. Це кримінальна драма про сімейні цінності, замішана на місцевому колориті в стилі Мартіна Мак-Дони чи серіалу "Ваша честь". Дія відбуваєтсья на Буковині під час святкування Маланки, що додає містичного колориту, який захоплював з першого трейлера. Одним словом, це Нове українське кіно, яке варто подивитися.
«Памфір» — повне відображення збоченої натури його «творця». СВО в українській кінематографії «Я не хочу розважати глядача, я хочу розбивати його очікування» /Дмитро Сухолиткий-Собчук/ Драматургійні «фішки» в його фільмах — як мертвому припарки. Бо стрічки — без душі і серця. Ніби викидні. Кидається в око штучність історій і характерів. Натомість — епатаж заради епатажу. Суцільний. Бо ж він чув на лекціях у виші, що кіно, тіпа, не має лишати глядача байдужим. От він щосили і вийожується, аби по-максимуму спровокувати й ошелешити глядача. Шок — не як засіб, а самоціль. Кінцева мета. Ото і весь його «академізм». Ср@ний. До того ж, судячи з «Памфіру» — буквальний. Аби вразити, «творець» вдається до найзбоченіших форм. От і жруть персонажі лайно. А шо тут такого, якщо наш «фелліні» так бачить?! Тим більше, коли йдеться про дітей загиблого АТОвця. І справді, чому б комусь не примусити їх скуштувати екскрементів. І яке ж «високе мистецтво» без відчайдушної мастурбації. Та без цього — не бути шедевру! Якщо ж персонажі займаються сексом, то чому б партнерці у підтвердження щирості своїх почуттів не погризти партнерові нігті на ногах? У його кіні, хіба що відтинання голови немає. А все інше — в наявності. Герої не викликають емпатії, історії не чіпляють і не затягують, бо зануритися у ці морально-психологічні, ментальні нечистоті притомній людині не видається можливим. Відраза, огида, антиестетика, антимораль, підступний і підлий антиукраїнізм — ось «художній» стиль Сухолиткого-Собчука. Моральна потвора не може не знімати потворного кіна. Але зараз у нас — цілий тренд такий. Чим гірше — тим краще. Хто влучніше й більше плюне у людську та національну гідність українців, той і виграв. Український глядач позбавлений свого кіна. Бо якщо він прийде на сеанс, то побачить якісь потворні, маячливі фантасмагорії зі штучно створеними персонажами шокуюче карикатурних, ущербних, дегенеративних, жорстоких, збочених українців. Таких, як у «Памфірі». Там лише обгортка українська, а всередині замість їстівного — відомо що. Ніби творці — не українці, а московити, що знімають фільм відповідно своїм уявленням про українців та наративам кремлівської пропаганди. Це масована й системна дегуманізація українців, аби викликати до них відразу і зневагу. Безкінечні помиї. Де повно лайна, руского матюччя та іншої скверни, але немає душі, серця, світла, тепла, ніжності, надії. Української сутності, самості. Ось у чому наші «митці» змагаються між собою. За «Дзигу». Хтось та й обов'язково отримає. І чому б не той самий сухолиткий.

Увійдіть для того, щоб залишити рецензію або коментар