Передчуття

87 хвилин - Україна, Литва, Словаччина - 2019

Статус Завершений

Рейтинг

Кінокритиків: 8, Глядачів: 0

Формат Фільм

Категорія Повнометражний ігровий

Жанр Драма

Виробник Гарнет Інтернешнл Медіа ГрупTauraWandal Production

Дистриб’ютор СІНЕВЕРС

Режисери Вячеслав Криштофович

Сценаристи Анатолій Крим

Оператори-постановники Валерій Анисімов

Художники-постановники Павло Ярмусевич

Композитори Володимир Гронський

Звукорежисери Сергій Прокопенко

Режисери монтажу Елеонора Суммовська

Художники по костюмах Ірина Горшкова

Художники із гриму Олена Богомольникова

Другі режисери Денис Воронцов

Оператори Руслан Богдан

Кастинг директори Алла Самойленко

Продюсери Андрій Єрмак

Виконавчі продюсери Дмитро Кожема

Актори 1-го плану Станіслав БокланОлександр ТокарчукКсенія НіколаєваЛариса РуснакІрина БенюкЄвгенія МуцСергій ПащенкоЄвгеній Євсюков

Актори 2-го плану Слава БабенковЯна КлючникВалерія ЧайковськаНаталія ШевченкоВарвара ШейкоІлля БондаренкоЮлія СкаргаДаніл СавченкоВолодимир РоманкоМарія ПивовароваСергій АнісіфоровІван ФлякНаталя Шевченко

Рік створення 2019

Країна УкраїнаЛитваСловаччина

Мова Українська

Світова прем’єра 10 грудня 2019

Прем’єра в Україні 27 серпня 2020

Прокат в Україні з 08 жовтня 2020

Бюджет ₴ 27 155 500

Повільне життя провінційного приморського містечка N раптом порушує локальний скандал, який розгортається навколо чоловіка, що пішов з життя. Місце його поховання знає лише дружина та друг, але вони категорично відмовляються повідомити про це іншим. Набагато важливішими є процеси, що вирують в душах головних героїв – чоловіка, що пішов з життя, двох його жінок, сина та близького друга померлого, його доньки, судді та його дружини. Кожен з них шукає відповіді на власні головні питання, проте шукає їх зовні, в соціумі, в інших. А тому – не знаходить. Відчуття тривоги та неспокою розлите просто неба. Щось має статися… Між тим, на рейді з’являються військові кораблі. Два, три, чотири… Одного ранку вони розгортають дула своїх гармат в сторону міста. Передчуття тривоги приймає реальних обрисів загрози.

Кадри з фільму
Відео з фільму
Рецензія
«ПЕРЕДЧУТТЯ» ЯК НЕМИНУЧІСТЬ: МОРЕ СЛІЗ І СПОГАДІВ Він не знає, що робити і взагалі як жити. Питання «що робити?» є певним шаблоном, бо завжди треба щось робити. Так «положено». Тобто, заведено. Життя для нього вже давно перетворилося на «заведену маячню», бо в цьому світі є тільки Вона. Її самої вже давно немає, та для нього Вона є. Назавжди. А це «заведено» кружляє навкруги, і не може відірватись від загальної «політики життя». Тисне, накриває, але не дає проходу нікому. Звідси – безвихідь маленького містечка. Звідси – належність правил у похованні, наявності могили, судових розбірок. Звідси і шаблонність запитань-відповідей на кшталт «Як ти?», «Як справи?», «Все ОК» і таке інше. Звідси і розміреність героїв у відвідуванні громадських місць, машинальність рухів і слів. І лише РОЗПАЧ, як головний герой історії, проривається крізь життєву палітру героїв. Усіх героїв. І чоловіка, який втратив дружину, і жінки, для якої важливіше не сама могила колишнього чоловіка, а скоріше принцип її наявності. І для молоді, яка намагається «видавити» із себе живу розмову у такому неживому, трохи безглуздому місті. І для молодої жінки, що втратила коханого чоловіка, а тепер за допомогою того ж Розпачу відстоює його право на бажання бути не похованим. Єдине, що в неї залишилось – це можливість донести його ідею про біль та чуттєвість на прикладі риб. Поділитися болем, що розриває навіть після смерті і є спільним для покійного чоловіка і риб. Болем з приводу споживацької людської натури і невмінням щиро поєднуватись, як на це здатні риби. Тому цей покійний вчений і бажав розчинитися у морі, єдиному потоці життя, що не припиняє рухатись, але все прибуває, прибуває, прибуває… У фільмі «Передчуття» усе навколо пронизане Морем. Воно і буквально у кадрі, і у морських сувенірах, і у постійній присутності риб, і у спільних людських спогадах. Начебто, все ясно: це тому, що покійний вчений дуже любив море, а назва «Передчуття» – бо герої постійно на березі і, як написано в анонсі, «щось має статися». Але у фіналі розумієш: не «має статися», а «вже відбувається». Було і завжди буде, як морські хвилі, зграї риб та людська самотність. Таке собі «Передчуття Неминучості». А ще – може раптом осяяти, що море у фільмі – не лише символ плинності часу. Це – наші сльози…
Рецензія
★★★☆☆

Увійдіть для того, щоб залишити рецензію або коментар