За мотивами творів Франца Кафки. Притча про місце мистецтва і людини в світі серед інших людей, перед загадковим ликом смерті.

У замкненому світі театру, який є метафорою людської спільноти, царює діва Жозефіна. Вона щиро вважає, що спів – це влада, і таким чином вона захищає свій народ. Але чи поділяє її позицію сам народ? Вокал Жозефіни рятує людей від різного роду економічних і політичних проблем. Безумовно, не вирішує проблеми, але дає сили їх долати. Звичайно, співачка про це відкрито не говорить, але всіма манерами дає зрозуміти, що її світогляд правильний і по-іншому бути не може. Трапляється, що її «піддані» пред’являють їй претензії, часто безглузді та необґрунтовані. Але тут у Жозефіни є свої методи «згладжування». У такі хвилини все вирішується концертами співачки, на які збираються всі бажаючі. Причому, це навіть не концерт, а такі собі народні збори. Однак, подібне існування не може продовжуватися довго, рано чи пізно знайдуться ті, хто скаже: «А чи потрібен нам такий захист»?