Віконні рами заховалися, Рука з рукою поєдналися. Історія в життя прокралася, Невже дитинство закопалося? Із сіна хатинка будувалася – Там наші таємниці колисалися. Тендітне кошеня ми пригорнули, І в день втечі забрали з собою. Під час масового обстрілу, Як дитину, прикрили спиною. І хоч до старості нам довелось Один одного шукати – Ми так і не навчилися втрачати. Слова, що колись нас звільнили Від довічного почуття провини: «Ви врятували життя Людини…».