Віконні рами заховалися,
Рука з рукою поєдналися.
Історія в життя прокралася,
Невже дитинство закопалося?
Із сіна хатинка будувалася –
Там наші таємниці колисалися.
Тендітне кошеня ми пригорнули,
І в день втечі забрали з собою.
Під час масового обстрілу,
Як дитину, прикрили спиною.
І хоч до старості нам довелось
Один одного шукати –
Ми так і не навчилися втрачати.
Слова, що колись нас звільнили
Від довічного почуття провини:
«Ви врятували життя Людини…».