У 1959-1963 роках навчався та закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії у м. Москва (майстерня Б. Волчека).

У 1972–1973 роках навчався та закінчив Вищі курси режисерів і сценаристів у Москві (майстерня Г. Данелії).

Працював на Харківській студії телебачення. Від 1963 – на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка; як оператор зняв фільми: «Стежки-доріжки» (1964, реж. О. Борисов, А. Войтецький), «Казка про Хлопчиша-Кибальчиша» (1965, реж. Є. Шерстобитов), «Та, що входить у море» (1966), «Хто повернеться – долюбить» (1967, реж. Л. Осика), «Білі хмари» (1968), «Варчина земля» (1969, реж. А. Буковський) тощо.

Як режисер поставив т/ф «Стара фортеця» (1973, 3 серії, режисерський дебют) і повнометражні фільми «Червоний півень плімутрок», «Ральфе, здрастуй!» (обидва – 1975), «На короткій хвилі» (1977, співавт. сценарію), «Незрима робота» (1979), «Ніч коротка» (1981, співавт. сценарію; Ґран-Прі МКФ у Мангаймі, ФРН, 1982). ретро-дилогія «Які ж були ми молоді» (1986; Державна премія України ім. Т. Шевченка, Головний приз Всесоюзного кінофестивалю, Алма-Ата, 1986), «Розпад» (1989; Золота медаль Міжнародного кінофестивалю, Венеція; Гран-прі МКФ екологічних кіно- і телефільмів у Сантандері, Іспанія) та ін.

З 1987 року був першим секретарем правління, з 1996 по 2005 рік – Головою Спілки кінематографістів України (усього очолював спілку 19 років). Був одним із засновників Національної академії мистецтв України, а у 1997 році став дійсним членом Національної академії мистецтв України.

Лауреат низки премій та звань: Республіканська премія ЛКСМУ ім. М. Островського (1982), Національна премія України ім. Тараса Шевченка (1986), Заслужений діяч мистецтв УРСР (1988), Народний артист України (2000).

Помер 27 березня 2012 року; похований на кладовищі смт Козин.