Осінь 1944 року. Червона Армія вже на порозі Рейху, але це не означає, що Німеччина змирилася з поразкою. Єдиною надією на перемогу у війні залишається фізичне усунення лідерів антигітлерівської коаліції. Наприкінці жовтня 1944-го на прикордонній залізничній станції Кагул трапилася надзвичайна подія. Під час перевірки документів старший лейтенант Кошкін відкрив стрілянину по прикордонниках. У результаті він був смертельно поранений. Вмираючи, встиг повідомити майору СМЕРШу, що він – ворожий диверсант, який прямував у військовий санаторій із метою зустрітися з німецьким резидентом. Більше він нічого не встиг сказати. Передсмертне зізнання лейтенанта сполошило контррозвідку. Генерал Полуноченко приймає рішення доповісти про НП просто в Москву. З Москви терміново прибув спецуповноважений. Він повідомив генералу про те, що на початку 45-го року в Ялті відбудеться зустріч Сталіна, Черчилля і Рузвельта. Стало зрозуміло, що на півострові діє диверсійний центр, завдання якого – зірвати переговори союзників. Радянська контррозвідка вирішує нав'язати супротивникові свою гру. За документами убитого Кошкіна у військовий санаторій вирушає капітан СМЕРШу. Він припускає, що розпізнавальним знаком для німецького розвідника буде коралова бусина, нашита на кисет диверсанта. Після прибуття на місце капітан розпочинає своє розслідування.