Людмила і Віктор були зразково-показовою сім’єю. Але одного ранку Людмила цілує чоловіка і йде на роботу, а вдень їй повідомляють, що Віктор наклав на себе руки. У передсмертній записці він називає її дивним ім’ям Гаруда і звинувачує її у своїй смерті.

Людмила в жаху, цього просто не може бути. Але тепер це її дійсність. Друзі, які оточують Людмилу, намагаються її втішити, заспокоїти, підтримати. Однак поступово Людмила розуміє, що серед друзів хтось є ворогом. Хтось близький, погрожував Віктору, змусив його стрибнути з мосту в бурхливу річку, знаючи, що Віктор не вміє плавати. Хтось дуже близький тепер прагне знищити й саму Людмилу, і їхню дочку. Їй потрібно терміново у всьому розібратись: вирахувати, хто в її оточенні є слабкою ланкою, на яку натякав Віктор, з’ясувати, чому Віктор назвав її ім’ям індійського бога Гаруди та точно визначити хто її смертельний ворог – інакше їй не вижити.