Казка про Коника

75 хвилин - Україна, Естонія - 2021

Статус Завершений

Рейтинг

Кінокритиків: 6.5, Глядачів: 0

Рік створення 2021

Країна УкраїнаЕстонія

Мова Українська

Світова прем’єра 05 February 2021

Прем’єра в Україні 28 March 2021

Прокат в світі з 12 February 2021

Прокат в Україні з 09 September 2021

Стрічка розповідає історію Анатолія Лютюка, який за радянських часів залишив Україну і живе життям монаха у середмісті Таллінна. Останні 20 років він щоденно молиться за збереження природи і всього живого на землі. Весь свій час він проводить у майстернях, де робить дерев’яні іграшки та книги за старовинними монастирськими технологіями. Коли в Україні починається війна, Анатолій не може залишатись осторонь. Заручившись підтримкою естонського уряду, він вирушає на Донбас з гуманітарною допомогою у пошуках тих, кому ця допомога потрібна найбільше. У своїх подорожах лінією фронту він дізнається про життя та потреби місцевих мешканців і все глибше занурюється в сувору реальність «сірої зони».

Кадри з фільму
Рецензія
Рецензія видалена
Рецензія
Це документалка, присвячена волонтерам на Донбасі. Її головний герой – колоритний монах у миру і художник Анатолій Лютюк. Він керує українським культурним центром в Талліні, але справою його життя в останні роки стало волонтерство, для чого чоловік регулярно відвідує Донбас. Взагалі, знайти цікавого персонажа – половина успіху будь-якої документалістики. І пан Лютюк якраз з таких. Він живе у старовинній кам’яній вежі середмістя Таллінна і поширює українську культуру в Естонії. Перш за все, звісно, мова про церковну службу українською. Але окрім цього, він ще й виготовляє власні книги за старовинною технологією, навіть папір для них робить сам. І у своїй гуманітарній місії за підтримки МЗС Естонії він не тільки привозить продуктові набори, спортінвентар, медичне обладнання у постраждалі райони. Він також збирає історії про взаємодію людей і тварин на фронті. Добрі історії. Когось собака врятувала від міни, десь коти сповіщали про артобстріл до того, як було чутно свист мін, а хтось зайця приручив і поселив у БМП. Здавалося б, ну навіщо воно треба Анатолію? Адже більшість тих, кому він допомагає, швидко бере продукти/гроші і вшивається, їм не до казочок про звірів. Проте герой, немолодий вже чоловік, знаходить в собі сили знову й знову долати тисячі кілометрів, тримаючи в руках дерев’яного коника, що став символом добрих справ для нього, і героєм його нової книги про добрі оповідки з недоброї зони бойових дій.

Увійдіть для того, щоб залишити рецензію або коментар