Одета тікає від Оповідача, грається з ним, ніби манить. Неспроможний зловити її, Оповідач віддається спогляданню та власним думкам. Отямившись, знаходить Одету нездоровою. Одета душиться від кашлю. Оповідач лине до неї, але застигає, в нього відбирає можливість рухатися. Одета гине в агонії, перед Оповідачем, що не може зрушити з місця. Оповідач ховає Одету. Живе далі, без неї, їздить в метро. Коли його потяг виїздить з-під землі, на пероні, за вікном стоїть Одета.