Про ціну перемоги над нацизмом на території колишнього СРСР не люблять говорити і сьогодні. Поразки маскували «масовим героїзмом», «самопожертвою» та «патріотизмом» простих громадян, солдат та тих, хто мав нещастя залишитися на окупованій ворогом території. Впродовж мирного п’ятдесятиріччя, попри небажання багатьох, ціна перемоги постійно зростала. Першим її визначив Сталін – близько 7 мільйонів загиблих. Хрущов вказав іншу цифру – близько 20 мільйонів. Брежнєв – понад 20 мільйонів. Горбачов назвав число 27-28 мільйонів. Така собі «бухгалтерія війни», коли мільйони людських душ недбало пересувають на кістяках рахівниці історії. То в один, то в інший бік…

Ті хто вижив, ніколи не мали права на слово, яке не вписувалось в офіційну версію про війну. Вони були змушені глибоко в душі ховати спогади про війну. Зовсім не такою, як описували в підручниках історії, бачили Другу Світову та Велику Вітчизняну війну червоноармійці і матроси, остарбайтери, партизани, вояки УПА та десятки мільйонів полишених на поталу ворога.

Через 60 років «маленька людина» згадує про своє життя за війни.