Усе минулося – кохання, дружба,
Що Бог подарував нам уві сні.
Тоді і Дух сильніше занедужив,
Почувши безнадійливе «Засни!».
«Прокинься, час!» – так хочеться кричати,
Хоч досі ти піднятись не зумів.
І лиш Надію так ніхто й не змиє –
Ні сильний дощ, ні безтурботний сніг.