Євген Онопрієнко

Сценарист (1)

  • СтатьЧоловік
  • Вік100 років
  • Дата народження11 грудня 1925
  • Дата смерті31 жовтня 1997
  • Місце народженняс. Балти (тепер Ново-Аскольського району Курської області Росії)
  • Країна народженняСРСР
Освіта

Артемівський учительський інститут (нині м. Бахмут Донецької обл.,1948); сценарний факультет ВДІКу (Москва, 1954).

Біографія

З 1954 року — редактор (потім — головний редактор) «Молдова-філм», редактор і сценарист Київської кіностудії імені О. П. Довженко.

Його сценарії присвячені робітничому класу (переважно шахтарям), боротьбі за радянську владу, історії країни, героям Другої світової війни.

Автор сценаріїв фільмів: «Гори, моя зоре» (1957, реж. А. Слісаренко), «Катя-Катюша» (1959, реж. Г. Ліпшиць), «Сейм виходить з берегів» (реж. І. Шмарук, В. Добровольський, співавт.), «Мовчать тільки статуї» (реж. В. Денисенко; обидва — 1962), «Розвідники» (1968, реж. О. Швачко), «Крутий горизонт» (1971, реж. В. Ілляшенко), «Дивитися в очі» (1975, реж. В. Луговський), «Свято печеної картоплі» (реж. Ю. Іллєнко), «Хвилі Чорного моря» (реж. А. Войтецький, В. Криштофович, О. Гойда, співавт.; обидва — 1976), «Поїзд надзвичайного призначення» (1979, реж. В. Шевченко, співавт.) та ін. Був співавтором сценарію одного з найвидатніших українських фільмів «В бій ідуть тільки “старики”» (1973, реж. Л. Биков, Київська кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка).

Заслужений діяч мистецтв УРСР (1986).

Був членом Спілки кінематографістів України. Заслужений діяч мистецтв України (з 1986 року).

Був одружений з акторкою Маргаритою Кринициною.

Помер від раку 31 жовтня 1997 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.