У 1957 році розпочав навчання на історико-теоретичному відділенні Київського інституту музики ім. Глієра. Після третього курсу перевівся на композиторський факультет Київської консерваторії, в клас професора Андрія Штогаренка, яку закінчив в 1967 році.

Один із основоположників і класиків модерної української естрадної пісні другої половини XX століття. Автор культових творів, що увійшли до золотого фонду національної музичної культури («Очі на піску», «Зелен-клен», «Чарівна скрипка», «Тиха вода», «Дикі гуси», «Кохана»), створених у багаторічній співпраці з поетом Юрієм Рибчинським та іншими українськими митцями. Засновник і художній керівник популярного дівочого вокально-інструментального ансамблю «Мрія» (1966).

Пісні на музику Ігоря Поклада успішно виконували видатні співаки: Муслім Магомаєв, Юрій Гуляєв, Дмитро Гнатюк, Тамара Міансарова, Василь Зінкевич, Ніна Матвієнко, Софія Ротару, Тамара Гвердцителі, Руслана.

Зробив вагомий внесок у розвиток музичного театру та кіномистецтва України. Автор понад десятка популярних оперет і мюзиклів (зокрема класичної сценічної версії «Конотопської відьми», «Другого весілля в Малинівці», «Різдвяної ночі») та масштабної рок-опери «Ірод».

Створив саундтреки до понад 40 художніх і документальних фільмів, а також написав музику до етапних українських анімаційних стрічок режисера Володимира Дахна (цикл «Як козаки…», повнометражний мультфільм «Енеїда»).

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1986), володар відзнаки Президента України «Національна легенда України» (2024). Народний артист України (1997), Заслужений діяч мистецтв УРСР (1989), кавалер Ордену «За заслуги» II ступеня.
За визначні особисті досягнення у галузі мистецтва, високу професійну майстерність та багаторічну плідну творчу діяльність відповідно до Указу Президента від 9 грудня 2021 року, Ігор Дмитрович Поклад відзначений званням Героя України.

У 2014 році переніс кілька складних операцій. Певний час співпрацював з Академічним ансамблем пісні та танцю ДПСУ. У 2022 році пережив російську окупацію, був евакуйований серед багатьох інших мешканців Ворзеля.

Помер у ніч із 8 на 9 липня 2025 року у віці 83 років у своєму будинку у Ворзелі. Похований біля могили матері на Берковецькому кладовищі в Києві.