Київський інститут театрального мистецтва (1946; майстерня Амвросія Бучми).

З 1946 року і до кінця життя працювала у Київському драматичному театрі імені Івана Франка, створюючи незабутні сценічні образи.

Дебютувала в кіно у фільмі «Щорс» (1939, реж. Олександр Довженко). Вдруге з'явилася на екрані у стрічці «Украдене щастя» за однойменним твором І. Франка (1952). Проте народна слава до Нонни Кронидівни завітала після ролей в етапних для українського кінематографу картинах, а саме: «Штепсель женить Тарапуньку» (1957; тітка Вустя), «Сватання на Гончарівці» (1958; бідова Одарка), «За двома зайцями» (1961; тітка Секлета Пилипівна Лимериха), «Королева бензоколонки» (1963; ревнива «бухветниця» Рогніда Карпівна).

Голос акторки впізнавали і любили шанувальники радіовистав «Театр перед мікрофоном».

На початку 1990-х років звільнилася з театру. У 1995 році востаннє з'явилася на екрані у серіалі Олега Бійми «Острів любові».

Народна артистка Української РСР (1967). Лауреатка театральної премії «Київська пектораль» (1995).

Померла від онкологічного захворювання 10 червня 1999 року в Києві. Похована поруч зі своїм чоловіком, театральним режисером Павлом Шкрьобою на Байковому цвинтарі.

На будинку на вул. Михайлівська, № 2 у Києві, де жила Копержинська 2009 їй встановлено меморіальну дошку.