За книгою Ніни Кривошеїної «Чотири третини нашого життя».

Фільм описує події кінця 1940-х років, коли на хвилі післявоєнного патріотизму багато російських емігрантів репатріювалися до СРСР. Основна дія фільму розгортається в післявоєнному Києві.

Росіянин Олексій Головін з дружиною француженкою Марі, приїхавши в СРСР, на власні очі зіткнулися з жахливими реаліями сталінського тоталітаризму. Майже всіх прибулих з ними на пароплаві відправили в табори або розстріляли. З долями головних героїв переплетені і життя сусідів по комунальній квартирі: Ольги – інформаторки НКВС, Анастасії Олександрівни, вимушеної майже забути про своє шляхетне походження і її онука Сашка, талановитого спортсмена-плавця.

Марічка завжди славилася як перша красуня у прикордонному буковинському селі. Не один показний хлопець намагався одружитися з нею, аби та готувала для нього борщі та чекала з роботи в оточенні діточок, проте сама дівчина бачила свою долю трохи інакше. Кинувши все, вона прямує до міста, щоб навчитися музичній грамоті й прославитися завдяки власному таланту. Маестро Ліберзон, до будинку якого направили її обізнані люди, пообіцяв дати їй уроки, щоб виконати дівочі мрії, проте натомість вона за це повинна була прибирати в його будинку та виконувати накази господарського напряму.

Дівчина з села ніколи не боїться фізичної праці, тому такі умови її цілком влаштовували. Знайшовши вчителя й житло одночасно, вона терпляче чекала обіцяного навчання, день за днем все більше й більше перетворюючись на просту служницю. Не отримуючи від хазяїна знань, Марічка отримала можливість відвідувати з його сім'єю усі світські заходи, одним з яких була вистава про Дон Жуана. Заразившись пригодами і пристрастю, дівчина стала мріяти про рішучого та безстрашного чоловіка, який з'явився в її житті у вигляді солдата-агітатора. Він забрав дівчину з будинку музиканта, проте загострення військових дій змусило його тікати з міста, а Марічка залишилася ні з чим...