Режисер цього фільму вхопив лише камеру та кілька батарей, перед тим, як його рідне місто зазнало ракетного обстрілу. Через 20 хвилин йому подзвонив Андрій Цаплієнко, відомий військовий журналіст. Андрій шукав оператора для зйомок екстреної події для новин. Вдвох, маючи лише пару акумуляторів та камеру, вони відзняли репортаж. Пізніше він став першим епізодом фільму під назвою «Проникаюче світло». Режисер, виступаючи в ролі оператора, отримав унікальну можливість зафіксувати всі аспекти життя військового журналіста.

Фільм досліджує подолання страху та емоції від пошуку цікавих сюжетів для новин, а також драматичні наслідки таких пошуків. Андрій отримав поранення після того, як його знімальну групу навмисно обстріляли на околицях Чернігова. Тепер воєнний журналіст застряг у лікарні, ледве пересуваючись на костильках. У своєму пошуку сенсу під час цієї війни, Андрій вирішує, що його репортажі зараз нікому не потрібні. Використовуючи величезну мережу інформаторів, головний герой допомагає розвідці визначити місцеперебування російських сил. Один із його інформаторів, близький друг, зникає після відправлення даних про системи протиповітряної оборони ворога. Незважаючи на травми, головний герой знаходить силу шукати свого зниклого друга. Фільм розповідає про цей складний пошук близької людини та про залишки світла у собі. Незважаючи на поранення, герой фільму знаходить все, що він шукав.