Документальний фільм проливає світло на сирійську історію в контексті її цивілізаційного розвитку та становлення  протягом багатьох століть, загострює увагу глядача на змінах суспільного світогляду, що відбувалися протягом тривалого часу. Для розкриття суспільних процесів автор використовує особливий монологічний метод, а саме бачення подій здійснюється шляхом поєднання  внутрішнього аналізу героя фільму й одночасно його, як режисера, який повертається до Сирії після тривалого часу і бачить свою країну зовсім  іншою, ніж до війни.
У фільмі показані руйнування і вандалізм, що сталися  від рук терористів  у багатьох археологічних, релігійних і житлових районах країни, та які стали небезпечними для населення, особливо наприкінці 2015 і на початку 2016 року – під час найскладніших етапів війни на сирійській землі.
Режисер передає свої внутрішні переживання в процесі розкриття конфлікту між людськими почуттями і представленням реалістичних сцен руйнувань, що сталися в Сирії через тероризм у містах, селах і навіть знищення археологічних розкопок, у порівнянні з тими територіями, які не були зруйновані та нормально функціонували протягом цього часу. Попри війну, її жорстокість, автор наголошувє на стійкості сирійської людини, як найвищої соціальної цінності.