На пляжі або в лісі, коли закриваєш очі, чуєш шум води, вітер, шурхіт листя, комах. Ще чуєш моторний човен, рингтон, автотрасу, дзижчання дрона, завод. Коли закриваєш очі і просто слухаєш, звуки змішуються; м'яко приходить, що вся ця природа не перша або друга, вона – полотно, включаючи тебе. Але варто відкрити очі, як усюди помічаєш порядок. Людина упорядковувала світ усе масштабніше і швидше: поки не знайшла себе в лісі, непередбачуваному і магічному. Здається, якщо заглибитися ще, то доведеться наразити себе на небезпеку і зникнути. Також здається, що це зникнення не про відсутність, а про іншу формі присутності.