Знятий у степному ландшафті на півдні України, фільм прослідковує процес трансформації покинутого радянського житлового будинку. Побудований згідно з стандартизованим радянським генпланом, його споруда повільно демонтується приватними особами, які створюють нові архітектурні одиниці з вилучених модулів. Таким чином, сліди приватних біографій та пережитків минулих ідеологій, вписані у фізичні залишки, продовжують циркулювати у громаді та знаходити шляхи до нових конструкцій.
Фільм розглядає цей процес привласнення та використання як форму матеріального взаємозв’язку з минулим, а також як акт самоствердження. З огляду на, з одного боку, радянську інфраструктуру та системи переконань, які продовжують впливати на повсякденне життя; з іншого боку, на масові політичні потрясіння та процеси приватизації на початку 90-х років, фільм порушує питання про те, як люди та громади мають справу з такими асинхронностями, як вони орієнтуються між соціалістичними та капіталістичними руїнами і які форми відображення та взаємодії виникають.