Стрічка про сьогодення і спогади, про смерть і життя, про розпач і щастя. Про київський крематорій і Парк пам’яті на Байковому цвинтарі, який забрав 13 років кропіткої праці та врешті-решт був знищений радянською владою, та про мозаїчний басейн «Зорі та сузір’я» перед палацом піонерів. Про дивовижне життя художника Володимира Мельниченка і про його безкінечну love story із Адою Рибачук. Про їхню спільну працю довжиною у життя. Про те що любов – це не дивитися очі в очі. Любов – це дивитися в один бік.

Ада пішла з життя у 2010-му. Але Володимир й досі чує її голос і кроки. Він працює в їхній майстерні, упорядковуючи архів, якого вистачить на цілий музей. Він створює нові шедеври. І кожну нову роботу він підписує двома іменами.