Рецензія

Це кіно не про національно-визвольне змагання, хоча пошту й грабують бійці УВО. І не про розтяту ворогами неньку, хоча тут ні совєтів не жаліють (за Голодомор і репресії), ні польську шляхту (за антиукраїнську політику). Це кіно про національну ідею яка часто-густо з'являється в ефірі як альтернативний наратив. І заключається вона у тому, що для щастя українцю не потрібно ані пана, ані отамана, ні царя батюшки. А треба своя хата скраю, хазяйство та місцева громада. І спокій. Саме ця істина лунає у перфектній промові куркуля, що смачно наріза сало, хліб та цибулю й заїдає це все квашеною капустою на очах польського поліцая. "Не треба мені ваших реформ, дайте мені просто спокій, я порядку хочу!" Здається, лише заради цього монологу фільм і знімався. Ну і ще заради галицької говірки з кобітами і курваматями кожні три хвилини. Що з такої філософії виходить можна побачити на прикладі персонажів фільму "Екс", чию долю навряд назвеш бажаною. Бо безглуздою виявляється боротьба, рівно як і стоїцизм та невтручання, якщо нема ладу й гурту. Не могло українське кіно обійтися й без альтернативної історії про походження фрази "Героям слава!", дешевого екшну й роботи з камерою а-ля п'яний Гай Річі. Втім сюжет, не дивлячись на його клапчастість, все ж може претендувати на оригінальність, і за героями подекуди цікаво спостерігати. Загалом - це 6,5/10. Українське кіно розвивається.