«Наші котики», патріотична неполіткоректна комедія про пригоди чотирьох бійців АТО, вчора вийшла в широкий вітчизняний прокат. Це історія про актора, інженера, футбольного тренера та продавця квітів, які пішли добровольцями на фронт і потрапили на «найглухішу» позицію. Пізніше до них приєднується молода журналістка. Без військового досвіду, проте з сильним ентузіазмом вони руйнують ворожі плани. Складно було спершу повірити в те, що тема АТО та комедійний жанр можуть бути поєднані. Але, тим не менш, це відбулося. Тут зійшлося багато різних форм комічного. Іронією, сарказмом і гротеском у стрічці жонглюється просто гіпнотично. Карикатурно-фантазійні перебільшення, декілька з яких можна було раніше побачити в трейлері, викликають у глядача суміш подиву й живого інтересу. У такому контексті дещиця пафосу – логічна. Коли дивишся «Наші котики», переймаєшся відчайдушною наївністю, з якою герої здійснюють багато вчинків. Тому й починаєш ставити їм питання на кшталт: «От чого ти туди йдеш?», прямо як при перегляді трилерів, коли хтось вирішує перевірити темний підвал після таємничого шуму звідти. Епізоди в ОРДЛО – дуже круті в своїй сатиричній гидотності. Велика подяка за яскраве втілення тих образів Роману Халаїмову, Михайлу Кукуюку та Ігорю Портянко. Щось було подібне в них до персонажів кількох новел фільму «Донбас». Смерть у «Наших котиках» фігурує як окремий міфічний персонаж. На війні до неї – дуже близько, тому вона приходить на обидві сторони барикад у конкретних лякаючих образах. У фільмі поряд із комедією знаходиться місце й драмі. В таких епізодах ми найбільш чітко бачимо, на яку сходинку піднялися герої в своєму особистісному розвитку. Набуті внутрішня сила й зрілість виходять на перше місце. Як сказав Дмитро Тубольцев, ветеран АТО та виконавець ролі Літа, «гумор – це найкращі ліки проти того жаху та біди, що несе війна». І «Наші котики» - яскраве та цікаве втілення цієї думки.