MFA in Film, Video and Electronic Video, American University, USA (2009)

Screenwriting, summer school at Charles University, Czech Republic (2017)

MA PSychology, Lviv State University,  Ukraine 1991

MA Linguist, Ukranian Language and Literature, Lviv State University 1990

Ольга Онишко народилися у Львові, на початку дев’яностих закінчила Львівський Державний університет, факультет української філології та перший випуск тоді ново утвореного факультету психології, де також працювала старшим методистом.  Під час навчання Ольга почала перші спроби постановок студентських вечорів та вистав, під менторством Сергія Архипчука, з яким познайомив Олександр Кривенко, один з учасників постановок.

Після отримання стипендій і навчання у Вільному Університеті в Мюнхені і Гарвардському Університеті у Кембриджі (в Гарварді стипендія була особисто надана Робертом та Вірою Голдманами, засновниками всесвітньовідомого The Goldman Sachs Group), Ольга повернулася до Львова, де працювала на новоствореній незалежній радіо станції «Радіо Люкс», створила і вела щоранкову рубрику «Про що говорять у Львові», програму «Понеділкове політикування» та новини.

У 2002 в зв’язку з переведенням чоловіка на роботу до Вашінгтону, США переїжджає туди з новонародженим сином, працює ведучою та радіо журналістом на радіостанції «Голос Америки» і поступово готується до вступу на кінематограф, про який мріяла з чотирьох років.

У 2009, будучи мамою двох малих дітей закінчує з відзнакою American University яко магістер MFA, Master of Fine Arts з правом викладати кінематограф на університетському рівні.

Дебютувала як сценарист, режисер і ко-продюсер повнометражного документального фільму «Три Історії Галичини» (2010), який був виставленим від України на ринковому показі у Канах 2011 року. Ця захоплива стрічка створена у співраці з продюсеркою, ліванкою Сарою Фаргат і відзнята Петром Дідулою з нейморівним звуковим треком Юрка Дуди побудована на принципах драматургії художнього фільму ного кіномистецтва розкриває про героїзм звичайних людей під час і після Другої Світової війни. Фільм під гаслом «А ти ризикував би своїм життям заради ворога» був перекладений на чотири мови і показаний в кінотеатрах, на фестивалях, телебаченнях, університетах, церквах та синагогах 12 ти країн світу, ставши першою спробою консолідації та примирення історичної пам’яті  українців, поляків та євреїв. Голос за кадром української версії начитує народна артистка України Ада Роговцева.

Короткометражна документальна стрічка режисерки «Так де бавляться діти?» про проблему дітей, які все більше проводять часу за комп’ютерами і все менше на природі була нагороджена TellyAwards(2007).  Aкороткометражна ігрова стрічка «Чотири Унції Кави» про розвал Радянського Союзу з точки зору галицької патріотичної родини, втягненої в кавову радянську мафію, був удостоєний Vision Award of American University(2009). 

По закінченню університету працює фріленсером мультимедійником для відділу Африки Світового Банку, де має змогу, продюсувати, писати сценарії, знімати та монтувати більш ніж 200 відео і в тому числі 5 коротких анімаційних фільмів.

Будучи активним учасником Помаранчевої Революції ( взяла участь в реєстрації більш ніж 5 тисячі іноземних спостерігачів з усіх куточків світу), не могла бути осторонь Революції Гідності, яку вилетіла знімати 2 грудня, першим рейсом, на який був квиток після побиття студентів 30 листопада. При поверненні 11 грудня вдалося вивезти ( не дивлячись на ретельний обшук в аеропорті) кадри насильства і розповіді учвсників подій і відразу ж по прибутті показати все це і обговорити в ефірі Прайм Час з Мирославою Гонгадзе та на шпальтах газети Washington Post. Це були перші свідчення того, що відбувається в Україні і зіграли свою роль в зміні думки про весь пост-совєтський простір.

Так народився повнометражний документальний фільм «Жінки Майдану» (2016), який був блискуче відзнятий Петром Дідулою та ще кількома його помічниками, в тому числі сином Павлом Дідулою.  В цій авторській стрічці виписаній на матеріалах інтерв»ю десятків учасників Майдану, крім сценарної роботи зробила також монтаж і була продюсером. Музичне оформлення львівського композитора та аранжувальника Юрка Дуди.

Фільм «Жінки Майдану» був номінований як найкращий документальний фільм та фільм з найкращим монтажем на Woodstock Film Festival та визнаний найкращим документальним фільмом року на Fort MayersFilm Festival (2017). З того часу фільм увійшов до навчального процесу таких вузів як Гарвард, Колумбійський університет, Огайо Стейт, Арізона Стейт та багатьох інших. Про фільм тоді писали видання Women in Film and Video, Atlantic Council, Huffington Post, видання Institute of Peace, Союзу Українок Канади та США.

За зусилля в координації вивозу поранених Майдану і війни (під час зйомок фільму) до Сполучених Штатів Онишко внесена до так званого Конгресового списку Конгресу Сполучених Штатів Америки.

В зв’язку з тяжкою травмою хребта була змушена на деякий час відійти  від процесу зйомок, за що дякує долі, бо це заставило серйозно підійти до вишколу і практики написання художньої літератури та зосередженню над удосконаленням сценарного мистецтва для ігрового кіно, перед якими колись існував внутрішній страх та невпевненість у власних силах. Ольга пройшла курс сценаристики у Чарльзькому Університеті у Празі та онлайнові курси/майстер-класи багатьох класиків і менш відомих сценаристів Голівудської індустрії.

Тоді ж було опубліковано у Літературній Газеті перше оповідання «Ніч Перед Різдвом на Цвинтарі в Перемишлянах» про роль українських волонтерів у визволенні з російського полону українських військових.

Власне ще перебуваючи на Майдані, загорілася ідеєю про фільм присвячений княгині Ользі як засновниці першої об’єднаної слов’янської держави Давнього Світу. В

Сценарій про Княгиню Ольгу був семі-фіналістом Edinburgh Film Festival (2018) та TorontoMetropolitan CinemaScreenwriting Competition (2021). Англомовна версія сценарію також увійшла до каталогу Spotlight (Filmmakers in the DC area).

Зараз Онишко викладає фільммейкерство для дорослих і підлітків та працює над закіняенням документального фільму Quo Vadis та девелепментом She Who Became Queen художнього фільму до якого написала сценарій.