Працював слюсарем на заводі (1961-1963), освітлювачем на студії «Укркінохроніка» (1963-1966), на Західно-Сибірській та Далекосхідній студіях хроніки (1968-1969).

Від 1969 року – оператор і режисер Української студії хронікально-документальних фільмів. Брав участь у створенні понад 80 фільмів. Зокрема, це «Шлях до тунелю», «Меланчине весілля», «Відкрий себе», «Ой, горе, це ж гості до мене», «Притулок», «Дім. Рідна земля», «Незаконні діти Антона Веберна», «Заповіт Йосипа Сліпого», «Терновий вінок», «Гряди по мні», «Неофіти», «Гамлет" з хепі-ендом» та інші.

Викладав у Київському Державному інституті театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого.

Був членом Національної спілки кінематографістів України.

Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1991). Народний артист України (1993). Член-кореспондент Національної академії мистецтв України (1997). Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка 2006 року – за видатний внесок у розвиток вітчизняного кіномистецтва.

Помер 29 вересня 2018 року у Києві після важкої хвороби. Похований у рідному селі Жердова Київської області.