Це документальний фільм про те, як активіст Максим Остяк почав робити із закинутої будівлі у центрі Києва творчий простір. Він казав: «Щоб було світло – треба брати і їбашити лопатою яму». 4 липня 2022 року Максим загинув на передовій під час війни, яку розв‘язала росія проти України. Ми всі пам‘ятатимемо сміливість, працелюбність та відвагу, з якими Максим жив та творив заради України.

Ідея фільму виникла наприкінці зими 2016 року. Спочатку ми хотіли відзняти короткометражний ігровий відеоролик, який спонукав би українців братися до роботи та власноруч творити своє майбутнє, своє життя і своє мистецтво. Поживши разом з активістами на «Мистецькій платформі» без більшості благ цивілізації, фільммейкер Дмитро Камінський чимало переслухав історій про перешкоди, які довелось долати на шляху до мистецтва, пережити погрози від місцевої «олігархії» та пройти купу бюрократичної тяганини. Тоді ми вирішили цілодобово фільмувати, як все відбувається насправді. Так весь відзнятий матеріал перетворився на документальний фільм. Праця і мистецтво – це те світло в кінці темного тунелю невизначеності й проблем. Саме воно є неопосередкованим шляхом до миру і духовної рівноваги.