Невидимі травми, спричинені війною, відштовхують ветерана Сергія від родини. Досі обтяжений відповідальністю за втрачені життя на війні, він намагається відновити стосунки зі своєю дружиною Надією та їхніми трьома синами, Сашою (11), Артемом (8) і Нікітою (3).

Фільм неочікувано змінює траєкторію, коли Сергій повертає камеру на саму режисерку. Ця зміна ролей створює простір для відкритого діалогу про любов та людські стосунки, оскільки режисерка ділиться власним досвідом розриву з іншим українським ветераном війни. Довіра та емпатія між головним героєм і режисеркою не лише допомагають висловити емоційні втрати від війни, але й дають надію на цілющий потенціал документального кіно.