Режисерка Зоя Лактіонова розповідає про свій досвід перебування за кордоном у стані двох реальностей в перші два місяці війни. Документальне есе демонструє взаємодію двох пейзажів в одному просторі відеороботи. Один пейзаж вбирає в себе інший, проте важко зрозуміти, який саме з них виконує цей акт. У фільмі використовуються архівні сімейні фотографії режисерки та тексти, написані в перші тижні війни.