Ігор працює вдома, він диспетчер служби таксі. Йому здається, що він заручник у власній депресивній квартирі, вікна якої виходять на православний храм. Щоб не поринути у відчай, Ігор намагається інтерпретувати своє хитке повсякденне життя творчо. Вирощування соняшників на його балконі та створення анімації на старому чорно-білому принтері стають важливими ритуалами спротиву.