Рецензія

Стрічку зняли два хлопці - Ангел Ангелов та Діма Громов - руфери, дігери, урбаністичні дослідники та просто адреналінові наркомани, як їх часто називають в народі. Це вони залазили на зірку будинку на Хрещатику, на верхівку Північного мосту по вантам, на "Дугу" в Чорнобильській зоні відчуження. Тепер же хлопці пробралися на Байконур, і зняли про це повнометражну стрічку. Нагадаю, космодром Байконур – найбільший космодром у світі, кожна третя ракета стартує звідти. Це військовий об’єкт, що належить на правах оренди Російській Федерації. За незаконне перебування там можна отримати до 20 років ув’язнення. Хлопці пробралися на територію якраз в дні запуски чергової ракети. Але залізли вони не на сам пусковий майданчик, а в закинуті гігантські ангари, в яких спочивають забуті «Буран» і «Буря» - радянський шатл та ракетоносій, що на межі 80-х та 90-х були топовими радянськими розробками у космічно-ядерному змаганні СРСР та США. Фільм вийшов далеко не ідеальним, адже це любительська робота двох хлопців з мінімумом техніки, знята на забороненій території та зібрана івласноруч. Тому монтаж не завжди вдалий, а особливо підвів музичний супровід. Втім, унікальні кадри, дух пригоди та об'єкти, відзняті хлопціями, байдужим мене точно не лишили. Подолати пішки 50 км пустелею, ночувати у старих ангарах, залазити у космічний шатл, ризикуючи потрапити в російську в'язницю, як українські шпигуни - це справжня божевільна пригода

Фільм, у якому немає нічого, окрім унікальності кадрів. Радше нагадує ролик на ютубі