Чергова блатняцька чорнуха на тему 90-х. Кіно про «пацанів». Не обтяжених інтелектом і моральними чеснотами селюків-бидляків, якими, за старою малоросійською звичкою, бачать українців творці фільму. Такого кіна в Україні — хоч греблю гати. Як почалося, так ніяк закінчитися не може. Тема давно жована-пережована, але кожен хоче в ній відзначитися. Пора констатувати новий жанр — кіношансон по-"українськи". Точніше, по-малоросійськи, по-хохляцьки. Навіть у трейлері — суржика через край, рускіє матюки, акцент на брутальності і насильстві. Це кіно є дуже рускім — і за темою, а в рашці про 90-ті — дуже люблять, і за кіномовою, і за духом. Черговий плювок в національну і людську гідність українців. Але арт-оглядачки будуть як завжди у захваті. Бо послухати їх, то в нас кожна прем'єра — крутезно-бомбезна. І взагалі українське кіно дуже унікальне, бо там не може бути не крутезних і не бомбезних прем'єр. Яким би кіновисєром кінцевий продукт не виявився по суті, а прихильна критика йому — забезпечена. До того ж, виробник "Королів репу" — Крісті філмз, дітище Юрія Мінзянова, яке продовжує його син Дмитро. А хіба люди з такими кіношними прізвищами здатні робити щось погане? Звісно, що ні. Бо вони ж — МІНЗЯНОВИ! Тому, якщо фільм і буде черговою "хохлодражнилкою", черговим кіношансоном, блядсько-блатняцько-бидляцькою, матюкливо-суржиково-бандюковою чорнухою, то все одно вважатиметься успішним. І на Еспресо в культоглядах фільм буде неодноразово прорекламований як такий, на який обов'язково треба йти, дивитися й захоплюватися. "Королі репу" — кіно бандюковичів про бандюковичів і для бандюковичів. Шкода, що вікторфедорич не бачив. Йому би сподобалося. Неодмінно!