Не спішіть сідати в перший-ліпший ліфт, що зупиняється на вашому поверсі. Чекайте свого, попутного. Буває, чекати доводиться десять, буває, двадцять хвилин. Буває – усе життя. Герою фільму поталанило. Він чекав три години дванадцять хвилин.

Якби хтось узявся написати книгу «Всесвітня історія посмішки», було б правильно не забути і цих двох сусідів, котрі мешкають на різних поверхах.

Фільм входить до альманаху короткометражних фільмів Двері.