Подружня пара, Микола і Марія, з'ясовують причину сімейних негараздів. Виявляється, що мати перед смертю зізналася Марії про те, що вона не її рідна дочка. Марія згадує історію життя своїх прийомних батьків. Вони полюбили одне одного ще в 1950-х роках, підлітками, коли були вихованцями дитячого будинку. Христина зізнається Едгару, що вона – дочка репресованих, а Едгар розповідає, що взагалі не пам'ятає своїх батьків. Їхню розмову чує вихователька дитячого будинку і повідомляє про це директору.