Рецензія: Чому «Нове життя Василини Павлівни» — це крок назад для нашого ТБ Коли ми бачимо назву «Нове життя...», ми підсвідомо очікуємо історію успіху або хоча б роботу над помилками. Натомість глядачеві пропонують 16 серій спостерігати за тим, як головна героїня тупцює на одному місці, а сценаристи намагаються видати відсутність логіки за «комедію положень». Протагоніст, який нічого не вирішує У драматургії є золоте правило: герой повинен діяти. Василина Павлівна — вчителька, людина за визначенням освічена й вольова. Але в серіалі вона виглядає абсолютно пасивною. Гроші самі впали їй до рук, чоловіки самі з’являються і зникають, а проблеми... вони просто не вирішуються. Наприкінці серіалу ми бачимо ту саму розбиту кухню, того самого чоловіка-п’яницю і ті самі розбиті мрії. Якщо герой не змінився після знахідки мільйона євро — значить, цієї історії не існувало. Це «сюжетне холосте коло». Географія проти логіки Автори зробили Василину вчителькою географії, яка легко викриває брехню про хвороби з Папуа-Нової Гвінеї. Але в наступній сцені ця «мудра жінка» поводиться як дитина: вірить на слово бандиту, пускає його в дім після того, як тричі ловить на крадіжці, і віддає всі гроші. Це називається руйнуванням характеру. Глядач не може співпереживати героїні, яка щохвилини «втрачає IQ» лише тому, що сценаристу треба якось дотягнути сюжет до фіналу. Стереотипне село і «суржик» Окремий біль — це зображення Чернівеччини. Замість багатого культурного регіону нам показали стерильний павільйон, де люди тільки те й роблять, що ніжаться на шезлонгах і п'ють. Мова: Карикатурний суржик, яким розмовляють актори, не додає колориту, а лише створює враження меншовартості. Жіночі образи: Чому майже всі жінки в серіалі показані як примітивні мисливиці на чоловіків? Жарт про лікарку, що випадає з вікна на машину, — це рівень гумору, який принижує і глядача, і акторів. Фінал без катарсису Сцена з СБУ-шником, якого б'ють вазою по голові, а він у відповідь лише посміхається — це апофеоз абсурду. Це не смішно, це руйнує будь-яку віру в реальність того, що відбувається. У підсумку ми маємо: Завислі сюжетні лінії: Доля доньки, кар’єра героїні, наслідки для бандита — все обрубано. Сумнівна мораль: Можна вкрасти гроші, бути наївною, не змінювати своє життя — і «принц на мерседесі» (навіть якщо він бандит) все одно тебе знайде. Вердикт: Це продукт, зроблений «на коліні». Складається враження, що глядача вважають людиною, яка не здатна запам'ятати події попередньої серії. Український глядач вже давно переріс такий рівень контенту. Ми заслуговуємо на живих героїв, логічні вчинки та повагу до нашого побуту й мови. Як людина, що професійно працювала зі сценаріями, хочу зазначити: ситком — це складний жанр, що тримається на точності характерів. Тут характерів немає, є лише картонні маски. Сподіваюся, у майбутньому планка якості підніметься вище за рівень 'впала з вікна — і смішно'.