Якими ми були в дитинстві? Чому, маленькими, ми частіше відчуваємо радість і щастя? Чому, подорослішавши, ми іноді втрачаємо цю здатність і перетворюємося в залежних людей, які живуть простими інстинктами? Чому ми цього не пам'ятаємо?

Головний герой нашої історії – Двірник. Він живе і працює у великому сталінському будинку в центрі міста. Він – алкоголік. Працює погано.

Одного разу Двірникові наснився сон. Бухта, оточена скелями на узбережжі Атлантичного океану, Канарські острови. На березі маленький ресторан. Захід сонця. У ресторані на відкритій терасі сидять відвідувачі. Матроси, літні джентльмени, туристи з дітьми, місцеві жителі, засмаглі дівчата. До краю обриву виходить людина, його силует добре видно з ресторану. Це згорблений старий. Він робить крок і падає вниз. На терасі бачать самогубство, але ніхто не реагує.

У будинку живуть зовсім різні люди. Зима. Опалювальний сезон розпочався, але в цьому будинку батареї холодні. Мешканцям приходять квитанції на оплату і вони влаштовують збори, щоб вирішити це питання. Заразом вирішують написати скаргу до ЖЕКу на двірника, всім набридло сміття, розкидане по двору.

Двірник не хоче втратити свою кімнату в підвалі, виділену йому ЖЕКом, тому починає прибирати у дворі.

Під снігом біля смітника він знаходить слайд, на якому зображений кадр з його сну, пейзаж затоки з рестораном на березі і маленькою фігурою на скелі.

Двірника вражає ця знахідка. Він намагається зрозуміти, звідки взявся цей слайд і що взагалі все це означає? В процесі пошуку відповідей він починає згадувати своє дитинство. Час, коли він був маленьким хлопчиком. Улюбленим і потрібним.

Паралельно з лінією головного героя глядач знайомиться з мешканцями будинку. У кожного з них своє життя і своя маленька історія.

Приїжджі студентки, які звинувачують людину в педофілії через те, що їм просто нудно. Багатодітна православна сім'я Діми і Свєти. Сєва, що живе у цивільному шлюбі з Оленою і її матір'ю, яку обидва ненавидять. Руда Софія, мати-одиначка, у вічних пошуках чоловіка...

День народження Івана, голови будинку, на якому проводять принизливий соціальний експеримент над помічником Двірника, Миколою. Шкідлива самотня стара, яка завела у себе вдома таємничу істоту.

Квартира, в якій живуть і працюють повії – сукуби.

Двірник відчуває, що йому чогось не вистачає, він втратив сенс життя. Він йде гуляти по місцях зі своїх дитячих спогадів. Він хоче згадати ті ж самі емоції, які він переживав у дитинстві.

Він знову бачить той самий сон. Але на цей раз замість силуету старого на скелі стоїть Двірник, а в кафе сидять його сусіди по будинку. Він махає їм рукою, але вони не помічають його, як і не помічали раніше.

Повернувшись, Двірник дивиться на жильців будинку, які гуляють у дворі, але ніхто не звертає на нього ніякої уваги.

Життя триває, як ніби нічого і не було...