На літо до бабусі Лідії Петрівни, яка живе на морі, приїжджає внучка-студентка Ірина. Між ними непрості стосунки: вони рідко бачаться, оскільки батько Ірини (син Лідії Петрівни) давно помер, а між невісткою і свекрухою відношення не склалися із самого початку. На перший погляд бабуся і онучка дуже різні. Ірину смішить старомодна делікатність Лідії Петрівни, а ту, у свою чергу, тривожить прямолінійність і категоричність внучки. Але поступово між ними виникають душевна близькість, взаєморозуміння, і внучка починає мінятися під впливом бабусі. Лідія Петрівна будить в юній Ірині жіночність, мудрість, делікатність до чужих почуттів і прагнень. Більше того, вона непомітно допомагає їй розглянути в сусідському хлопчині того чоловіка, з яким можна прожити усе життя.