Суб’єктивно-приватний кінотекст «Знак тире» сприймається як об’єктивний документ епохи, справжнє свідоцтво про той час, коли він був створений-пережитий. Автор (чи ліричний герой) рефлексує з приводу подій різного історичного масштабу.

Фільм побудований за принципом монтажу вільних асоціацій: наприклад, від спогадів про померлу бабусю і роздумів про «час бабусь» – до образу Віри Холодної, як утілення ідеї вічної жіночності, а відтак – до проблем міжетнічних конфліктів. Новий принцип роботи із зафіксованою на плівці реальністю заявлений уже в назві цього фільму, адже тире тут трактується як знак, що сполучає дати народження та смерті.