Дві дівчини у львівській квартирі розпочинають звичайну розмову про їхнє спільне майбутнє. Серед залишків традиційного українського побуту звичайні мрії про завтрашній день наражаються на закам’янілі соціальні норми та порядки. Те, що для одних є сферою особистого життя, іншим треба виборювати у суспільства. У звичайній обстановці, за звичайними домашніми справами, щира бесіда переростає у масштабне питання: чи можемо ми дозволити собі свободу хоча б у наших приватних життях, не шукаючи їй замінників у домашніх тваринках?