Хронофотограф Мейбриджа, театр і його тіні, «Ностальгія» Тарковського, друг, який помер, нескінченний колективний фільм, загублений десь на київських студіях, плин пам’яті у поїзді, вуалі накладених зображень, перший кадр, розмите обличчя мами, подвійні експозиції, бабусин дім з іконою за склом і наївна картина із матір’ю та дитиною, що прикриває лічильник електроенергії, портрет незнайомки... тема втрати у «Крилах метелика» як наслідок навчаю любові. Рухомі образи примушують дивуватися, але не за рахунок оптичної ілюзії, а скоріше внаслідок таємничого руху бажання, зі швидкістю 24 кадри на секунду. Нескінченна ностальгія та бездонна меланхолія.