Фільм зображує сучасну Коломию, де культ Австро-Угорщини співіснує з пострадянською дійсністю: забудовник наймає бригаду будівельників, які ощадливо, цеглина за цеглиною, розбирають стару та непридатну для життя нерухомість. Тим часом художники запрошують п'ятнадцятирічного Максима намалювати пішохідний маршрут у Коломиї: через розповідь екскурсовода карта міста перетворюється на багатошаровий історичний палімпсест, де радянські назви змішуються з сучасним міським фольклором та традиційним західноукраїнським благочестям, а «собачі стежки» проявляються офіційною інтонацією.