Росіяни бомбардували Бучу, Бородянку, Ірпінь та інші міста регіону після вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року. Коли через місяць вони відступили, збитки були величезними: будівлі були зруйновані, а на вулицях валялися трупи... Кінорежисери Міла Тешаєва та Маркус Ленц прибули негайно, вчасно, щоб зняти місцевих жителів, які виходять зі своїх укриттів, але так і не показали справжніх звірств. У цьому не було необхідності, оскільки травму війни чітко видно на обличчях усіх, у тому числі волонтерів, які кинулися на допомогу звідусіль.

Протягом кількох тижнів автори фільму стежать за різними мешканцями, які підіймаються з руїн, що тліють. Загиблих ідентифікують, уламки розчищають, і прокурори починають говорити про військовий трибунал. Спочатку це паніка, розпач і смуток, які супроводжуються спантеличеністю, що вони зазнали нападу з боку країни, яка має стільки зв’язків із родинами та друзями. Але коли починають з’являтися перші весняні квіти, ці українці також виявляють свою стійкість.